Крапка живе в зошиті в лінію, а як виросте, хоче стати крапкою над «і». А поки вона обожнює перекидатися через голову, висіти догори дриґом на верхній лінії та грати з веселим кудлатим Ляпом, який прибився колись на їхню сторінку. Аж ось одного разу Ляп зник. І щоб відшукати улюбленця, Крапці довелося вирушити в невідоме — за межі рідного зошита.

Бо що б це було за життя без Ляпа? Сумний і сірий правопис…

«Крапка з ляпом» — письменницький дебют польської перекладачки і редакторки Анни Тараски — це зворушлива і дотепна історія про пригоди розділових знаків, цінність помилок та силу дружби.

— Крапка, — представилася Крапка. — Прямомов... гарне ім’я.
— Дякую, дехто каже, що дивакувате.
— Аж ніяк, — заперечила Крапка. — Просто рідковживане. Не знаю нікого, хто б так звався.
— Бо нас, прямомовів, геть небагато. Ми не такі популярні, як... гм-м... крапки. Або коми, — додав він швидко. — І ми більш відомі як лапки. По суті, нас можна порівняти до вартових. Ми вартуємо цитати і назви.
— Отакої! — здивовано вигукнула Крапка, хоча не знала, що таке цитата.
— Нещодавно мама була дуже зайнята і попросила мене хвильку постерегти одну цитату, — гордо говорив Прямомов. — Вона вдавала звичайне речення, але я не дав себе надурити. І знаєш, я зустрів там одну крапку, навіть спершу не знав, де стати — перед нею чи після неї.
— І що ти зробив? — зацікавлено запитала Крапка.

Компанія взялася розважатися вигадуванням коротких смішних римованок. Почала Крапка:
— Якось раз бруднюща муха сіла на газету.
— Всім відомо, що літають мухи як ракети, — продовжив пан Ікс.
— А коли завзята муха облетить орбіту, — наступний рядок склала пані Прямомова.
— То свіженькі принесе знаки алфавіту! — закінчив Прямомов.